Чтоб получать новые статьи сразу на свою почту, введите сюда свой e-mail, нажмите "оформить":

Ваш e-mail надежно защищен, в каждом письме есть ссылка чтобы отписаться.

Новая изданная книга:

Творчество

  • Страниц по 10 статей: 1 of 18
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • ...
  • 18
  • >

Зачуха

Село наше невеличке багато десятиліть тому створилося з хутора, який заснували дві сім’ї: Бойко та Пархоменки.
Минули часи і сім’ї ці породнилися: діти повиростали і передружилися. Тому у селі сім’ї з цими прізвищами були у більшості. Деінде, з’являлися нові прізвища, коли дівчину з нашого села уподобав якийсь хлопець зі сторони, а наречена давала згоду на шлюб за умови, що майбутнє подружжя буде жити в хаті її батьків. Так і з’явилася у селі сім’я Сердюків, главою якої був Семен.
Чоловік був мирним до сусідів, добрим господарем и, головне, любий до своєї жіночки Марусі. Жили вони в хаті батька Марусі, який побудував її і згодом помер. Господинею обійстя стала його дружина Настя Пархоменко, тобто, теща Семена. Як не годив зять тещі, все було дарма, бо все було не так.
Маючи гуморову вдачу, Семен ще з парубкування вигадував влучні прізвиська своїм одноліткам, а іноді і старшим за себе. То й ставши приймаком при дворі Насті Пархоменко, не втримувався, щоби не «припечатати» комусь з селян прізвисько. Так Петро з позначеним віспами обличчям став «Рябим», Антон, який при лайці любив вживати слова «щоб ти сказився» став «Сказом», Микола, який рано посивів став «Білим»
І щоб не робили ці «пропечатані» Семеном, але позаочі таких людей звали вже Петро Рябий, Антон Сказ, жінки та діти, відповідно, Сказиха та Сказові,
Але всім відома істина в тім, що справжня людина не та, яка, навіть по доброму, може шуткувати над іншими, але й може посміятись і над самим собою.
Якось до Семена підійшов сусід та й з підковиркою питає:
– То як живеш, приймаче?
Напевне, він мав надію почути від Семена сповідь про недобру, злу тещу, але почув;
– Я не приймак, а «Зачуха»!
Сусід був явно збентежений, через невідоме йому слово і перепитав:
– То, ти не приймак а Зачуха? А що то означає?
– «Заведующий чужим хозяйством» з іронією у голосі відповів російською мовою Семен.
Сусід отетерів від несподіванки і тільки кліпав очима, а усвідомивши почуте, розреготався. Потім зняв капелюха і низько поклонившись винувато промовив:
– Пробачте, пане «Завєдующий», не признав, мабуть вже старію!
Тепер вже обидва, дивлячись один на одного, розреготалися.
На другий день, як брехня по селу, розійшлася чутка, що Семен Сердюк тепер не Семен, а «Зачуха».
Минув час… Семен став дідом, а Маруся – бабусею. І все було б добре, якби вона не знала, що її позаочі величають не Марією Петрівною, як колишню директрису школи, а «Зачухою».
То ж коли якось почуєте з двору Семена Сердюка лайливий лемент, то будьте певні, що Марія знову почула від якогось малого розбишаки замість слів: «Бабо Марусе, дайте…» – слова; « Бабо Зачухо, дайте…». А за мить побачите утікаючого та Марію з лозинякою. Погрозивши у слід хлопчика, Марія йде в хату, щоби зірвати свій гнів на Семена, через витівки якого вона отримала це дурнувате прізвисько. Побачивши його щиру посмішку та потрапивши в його ніжні обійми, вона враз забуває про свою мету і завмирає. Бо ще з перших днів подружнього життя, Марія, у мить власного гніву, чула від коханого:
– Серденько моє! Ти стаєш для мене ще більш привабливою і, коли гніваєшся!
Його Маруся, Марусинка, Мар’яночка…ніяковіла і перетворювала свій гнів на милість. Отакі дива творила любов Семена!
А поговір односельців?! Так повелось по селах з роду в рід, що треба звикнути до прізвиська, на видумки якого не переводяться такі, як Семен Зачуха.
А Семен вже не приймак — зачуха, а справжній господар колись тещиного, Царство їй Небесне, обійстя.
І, по правді, байдуже обом Сердюкам ці підначування! Адже там, де між подружжям є любов і злагода, на серці завжди мир Божий, а дім їх – під Божою благодаттю.

№ 36

№ 36 Phoenix320

глухонемые

Мы говорим, но нас не слышат.

Другим мы этим не мешаем.

Всего лишь жест, улыбка, взгляд,

А мы друг друга понимаем.

Язык любви для всех один:

У нас он свой – неповторимый.

Хочу летать, хочу играть

С мамулей рядышком, с любимой!

 

 

Мить

Можна витрачати години, роки на марні мрії

 та сподівання, не усвідомлюючи безмірну

 вартість кожної наступної миті життя.

 

 

 

Мить

Для вічності мить неймовірно мала!..

В людському житті вона певно змогла

Змінити на інше раптово і враз

Комусь на лихе, а комусь  – на гаразд.

Читать далее

ПАСХАЛЬНІ ДЗВОНИ

Дзвін «малиновий» лунає,

Все Ісуса прославляє:

Ліс і річка, і хмаринка,

Мама, тато і дитинка.

Читать далее

спокуса

Спокуса – це лише бажання

Раптове, мріяне роками

Або навіяне з реклами,

Нестримне, просто до нестями: Читать далее

Песня «Призрачно всё…»

Эту песню поют в домашних группах в Украине и в некоторых странах Зарубежья, где есть русскоязычные церкви.Призрачно всё

Цикл віршів

Гарного вам настрою!

 

Настя я, а не Настуня!

Дівчинка, а не манюня!

В гарну вбрана я сорочку

І мені вже…аж три рочки!!!

……………………………………..

Я – Грицько, а не Грицюня!

Хлопчик я, а не манюня!

Ось яка гарна сорочка!

А мені вже… аж три рочки!!!…

Читать далее

Как хорошо!

Как хорошо не ранить болью

Любого человека, брата,

Простить его и примириться!

Дружны ведь были мы когда-то… Читать далее

Прийде Божий мир!

Негідники є в кожному народі

І в нашому. Чому ж тут дивуватись? Читать далее

Здоровому духу - здоровое тело:
Каждый из нас много раз в жизни обращается к врачам, с самого рождения и до старости (даже сами врачи) - итоги этого обращения зависят от точного диагноза и понимания врача этого диагноза (знание взаимодействий органов)! Давайте всем миром подскажем знакомым врачам новейшие сверхточные методы диагностики - перешлите им ссылки этих банеров!



Отправить финансовую благодарность (убрать рекламу) >

  • Страниц по 10 статей: 1 of 18
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • ...
  • 18
  • >

Новые статьи:

Календарь публикаций

Декабрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31