Христианские книги стихов

Чтоб получать новые статьи сразу на свою почту, введите сюда свой e-mail, нажмите "оформить":

Ваш e-mail надежно защищен, в каждом письме есть ссылка чтобы отписаться.

Новая изданная книга:

Метелик та павук

 

Весняний ранок. Сонячна, майже безхмарна погода. Слабенький вітерець та потоки теплого повітря, що піднімалося від землі, допомагають метелику літати у пошуках поживи. Він раз по раз натрапляв на окремі квіти, сідав на них, пив нектар.

«Ура!» — захоплено вигукнув метелик, коли за деревами та чагарниками побачив галявину, вщент заповнену квітами. Такого різноквіття метелик ніколи не бачив. Від приємної несподіванки, він розгубився і втратив пильність. Метелик стрімголов полетів в сторону галявини, не бачачи нічого перед собою. Адже квіти так вабили до себе!

Раптом метелик відчув, що його лапки торкнулися чогось липкого та пружного. Оговтавшись, він зрозумів, що приклеївся до павутиння, яке між гілками так вміло замаскував павук. Жах охопив метелика.

«Стій! — сказав сам собі метелик. — Не гарячкуй! Не  роби різких рухів, не махай крильцями, бо і вони прилипнуть! Треба оглядітися».

Метелик подивився навколо себе. Павутинна сітка, до якої він прилип, була наповнена тілами мушок, комах і метеликів.

«Ото влип! — подумав метелик. — Ось до чого довела моя безтурботність та неуважність. Але ж не хочеться гинути, як вони!».

Метелик завмер і подивився вниз. Виявилось, що він прилип до павутиння тільки лівими лапками, а правими стояв на сучку.

«Є надія на порятунок,» — подумав метелик і почав поволі звільняти ліві лапки, підтягуючи павутиння до сучка.

В цей час павук, який майстерно сплів цю сітку, сидів у своїй схованці, тримаючи у лапках сигнальну павутинку. Він не реагував тоді, коли вітер рівномірно натягував сітку то в одну, то в другу сторону. Подібно тому, як рибалка стежить за рухом поплавка, павук чекав різкого натягнення павутиння, як бувало завжди, коли  хтось прилипав до павутиння та намагався звільнитися.

Відчувши різкі ривки, які робив наш метелик, павук побіг по павутинню прямо на нього. Він ладен був вчинити з метеликом те ж саме, що робив з іншими бранцями: спочатку обплутати павутинням (аби не пручалися), а потім вбити. Однак, павучок зупинився, здивований поведінкою нової здобичі.

«Добродію павучку! — ввічливо звернувся до нього метелик. — Будь ласка,не поспішайте обмотувати мене павутинням, аби я хоч ще трошки міг помахати ними. І не вбивайте мене! Ви майже весь час сидите на одному місці, а я багато літаю, багато бачу, багато чую і міг би розповісти Вам дещо цікаве».

«Добре! — відповів павук. — Я поки-що не обмотуватиму тебе і вб’ю не зараз, а пізніше. У мене зараз досить їжи і без тебе!». Павук переможно показав на всю свою здобич і промовив: «Та й як ти мертвий зможеш розважати мене цікавими байками так новинами? Як сонце буде заходити, я прийду послухати тебе. Тільки сиди і не сіпайся, не зли мене. Бо як я розізлюся, то й тебе вб’ю». Павук розвернувся і побіг у свою схованку.

Взагалі, цей павук був допитливим. Він, навіть трохи заздрив тим, хто може вільно літати, бо й сам інколи літав на довгій павутинці від одного дерева до іншого. Ні, він не купував нитки у крамниці і не брав з маминої шухлядки. Павучок сам у собі виробляє рідину, яку і випускає. Ця рідина на повітрі густішає і перетворюються у тонку, липку нитку, до якої прилипає все, що її торкається. Павучок літав не для розваги, а за для того, аби змінити місце засідки, або знайти зручне місце для майбутньої зимівлі.

Метелик зрозумів, що своїми різкими рухами викрив себе, тому почав поволі, обережно підтягувати павутинку тільки тоді, коли вітер напинав сітку у його сторону.

Сонечко почало поволі спадати за обрій. Павучок виліз із засідки і побіг до метелика, аби послухати від нього оповідки. Той розповідав павуку про річку, про рибу і птахів, яких той ніколи не бачив. Метелик так цікаво розповідав, що павук незчувся, як настала ніч. Він знову побіг до схованки, аби вже поспати.

Добре, що зійшов місяць. Він освітив павутиння і метелика.

«Друже! — загукав місяць до метелика. — Не гай даремно час на сон, а щось роби, аби виплутатись, доки павук спить».

«А я, — почувся тоненький голосок вітерця, — допоможу тобі, метелику. Я почну дмухати не рівномірно, а поривчасто. Ти ж тягни свої лапки с павутиння тільки тоді, коли вона випнеться у твою сторону».

Спочатку часте сіпання розбудило павучка, потім почало дратувати, бо думав, що то метелик робить спроби звільнитись. Та коли він впевнився в тому, що метелик сидить тихо, а павутиння сіпає вітер, то заспокоївся і побіг додивлятися сон.

Рано вранці, коли тільки-но почало розвиднюватись, павучок знову прибіг до метелика, аби почути щось новеньке. Він не знав, що метелику залишилося звільнити від павутиння лише одну лапку. Павучок так був захоплений розповідями метелика, що не перевірив надійність пастки. Та й у нього виникла прихильність до метелика, бо такого розумного, дотепного і обізнаного він ніколи не зустрічав.

«Метелику! — промовив павучок. — Ти — незвичайний. Я тобі дуже вдячний за розповіді. Я поважаю тебе за хоробрість, кмітливість  і витримку. Я хочу віддячити тобі за твою ласку волею».І павучок відкусив павутинки, що тримали лапку метелика. Той став усіма лапками на сучок і відчув радість звільнення. Він вільний і в безпеці!

«Дякую Вам, пане павучку. — сказав метелик, — Ви теж —незвичайний жучок! Прощавайте!».

«Будь ласка! — відповів павучок. — Але краще скажи «до побачення». Прилітай до мене з новими розповідями, але, будь ласка, сідай подалі від павутиння. Я ж —хижак, і якщо ще раз попадешся у мої сіті, можу не втриматись і убити. А я цього дуже не хочу!Давай, метелику, залишимося друзями!»

«Дуже добре! — радісно промовив метелик. — У мене ніколи не було друга-павучка. Якщо розповім своїм братам-метеликам, то не повірять!»

«То знай, друже! — поважно проказав павучок. — Твоя ввічливість і добре серце ніколи не залишаться без нагороди. Люби інших, навіть ворогів, то  любитимуть і тебе!»

І аж до кінця літа, доки літав метелик, всі бачили і дивувались з того, що метелик і павучок сидять на одному сучку і мирно ведуть бесіду.

 

Любий друже! У твоєму житті були і ще будуть якісь неприємності, якісь незвичайні обставини. Прислухайся до моїх порад. Якщо потрапиш у якусь халепу, то:

— зупинись, не гарячкуй;

— не жахайся, не створюй галас;

— обдивись (зорієнтуйся де ти знаходишся, у якому стані і які є можливості, аби виплутатись);

— якщо можеш сам впоратись,  то не клич на допомогу батьків (даремно не хвилюй їх);

— а, якщо сам не можеш дати собі ради, то поклич на допомогу Ісуса та когось з дорослих. Будь уважним і мудрим, аби це не повторилося.

Але насамперед я раджу тобі слухатися Бога, тата і маму, жити так, як навчає Господь Духом Святим.

2.09.2012р.

Incoming search terms for the article:

Поделиться в соц. сетях

0

Случайные записи

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

    Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

    Здоровому духу - здоровое тело:
    Каждый из нас много раз в жизни обращается к врачам, с самого рождения и до старости (даже сами врачи) - итоги этого обращения зависят от точного диагноза и понимания врача этого диагноза (знание взаимодействий органов)! Давайте всем миром подскажем знакомым врачам новейшие сверхточные методы диагностики - перешлите им ссылки этих банеров!



    Отправить финансовую благодарность (убрать рекламу) >

    Календарь публикаций

    Июнь 2018
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Май    
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930